Йосип Сачко: кранівник ДМК, який став асом військової авіації

Про людей, на честь яких названо вулиці Кам’янського.

“Наш Репортер” уже розповідав, що Український інститут національної пам’яті (УІНП) наполягає на перейменуванні близько 100 вулиць міста. У лютому міська влада отримала листа від Кам’янської районної військової адміністрації. У ньому повідомлялося, що за підсумками перевірки, проведеної УІНП, у нашому місті виявлено невідповідність назв вулиць нормам:
• сучасного українського правопису;
• законодавства про декомунізацію;
• Закону “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізації топонімії” (далі – Закон).

У списку на перейменування є і вулиця Йосипа Сачка. На сесію 19 квітня винесено питання про вказане перейменування. Рішення – за депутатами. Редакція «Нашого Репортера» вважає важливим нагадати містянам про те, ким же був Йосип Сачко.

Юність: школа, робота, аероклуб та музика…

Відомо, що майбутній льотчик народився 1916 р. у місті Бахмуті (Артемівську) Донецької області, а з 1925 року жив у Костянтинівці. Після школи разом із батьками та сестрою він переїхав до Кам’янського (Дніпродзержинськ) та влаштувався на роботу у новопрокатний цех Дніпровського заводу (сьогодні – Каметсталь). Життя його проходило «на висоті»: у новопрокатному він працював кранівником, а після роботи ходив на заняття до аероклубу.

А ще Йосип дуже любив музику. Вечорами вдома збирався цілий оркестр народних інструментів: бандура, гітара, мандоліна. Так склався вокально-інструментальний гурт, який незабаром здобув у Дніпродзержинську популярність через кілька виступів на місцевому радіо.

1937-го Йосипа призивають до армії. Він проходив навчання в Іркутському військовому училищі та 17-й майкопській школі пілотів ВПС Червоної Армії. Безпосередньо на фронт він потрапив у 1944 році, Йосипу тоді було 28 років.

Ас авіації

Йосипа Сачка зарахували до 51-го мінно-торпедного авіаційного полку Балтійського флоту. Літав він на американських штурмовиках-бомбардувальниках Дуглас А-20 «Хевок», які прибули до СРСР за програмою ленд-лізу. Також зазначимо, що наш земляк увійшов до невеликого числа асів, які змогли опанувати небезпечний, але ефективний метод так званого топмачтового бомбометання, який у Червоній Армії почали застосовувати з 1943 року.

«Топмачтовики» зазвичай прибували в район завдання на висоті 1000-1500 м. Зближення з ціллю відбувалося пікіруванням до висоти 400-500 м. Потім здійснювався плавний вихід з пікірування з таким розрахунком, щоб літак мав висоту польоту 20-40 м і на віддаленні від мішені 600-1000 м. З цієї дистанції починався бойовий курс, на якому літак йшов на підвищеній швидкості протягом 4-5 секунд, після чого скидалася бомба на відстані 250-300 метрів від ворожого корабля. При такій малій висоті скидання авіаційна бомба падала на воду майже горизонтально, рикошетувала від неї на висоту 6-8 м і потрапляла в ціль. Після цього літак «перестрибував» ціль і йшов із зони дії протиповітряної оборони противника. До речі, щоб уникнути підриву літака на власних бомбах, їхній механізм встановлювався на уповільнення 4-6 секунд.

Бойовий шлях

На початку 1944 йде великий наступ радянських військ на Карельському фронті. З повітря його підтримує авіація. Йосип Сачко виявляє у цих боях виняткову відвагу. Декілька разів на день він піднімається в небо, знищуючи з повітря кораблі та транспорти ворога в Балтійському морі.

До кінця весни 1944-го за бойові заслуги Йосипа Сачка нагороджують орденом Червоної зірки.

21 червня Йосип вирушає на особливе завдання: розбомбити греблю через річку Свір, щоб відрізати фашистам шляхи відходу до Фінляндії. Літаки Сачка та інших льотчиків летять над морем. По них уже б’ють зенітки, а над машиною Сачка нависають три ворожі винищувачі. Внизу біля греблі – скупчення ворожих військ. Маневруючи вниз і відриваючись від винищувачів, літак наближається до греблі та скидає бомбу. Гребля висаджена в повітря, а винищувачі ще довго переслідують літак льотчика. Уникнувши погоні, Сачко садить свій Дуглас А-20 на аеродромі.

Герой

14 липня Сачко потопив транспорт противника водотоннажністю 3000 т. 16 липня у складі групи літаків брав участь у потопленні фашистського крейсера (точніше, зенітної плавбатареї) «Ніобе», що знаходилася у фінському порту, і транспорту противника водотоннажністю 6000 т.
22 липня 1944 р. за зразкове виконання бойових завдань та виявлені при цьому мужність та героїзм лейтенанту Йосипу Сачку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Безтурботний жартівник на землі та ас у повітрі

Читачам, напевно, буде цікаво дізнатися про те, яким же був у житті Йосип Сачко. В історика І. Бредіхіна з м. Костянтинівка репортер знайшов ось такі спогади про льотчика:

«Є люди, які якось швидко і непомітно стають для вас близькими, наче старі добрі знайомі. Спілкуватися з ними легко та просто. Варто такій людині день-другий пожити в будь-якому колективі – і вона вже, як то кажуть, «своя у дошку», і навіть важко уявити, як це досі могли обходитися без неї. Таким і був старший лейтенант Йосип Сачко – стрункий, завжди акуратно підстрижений під бокс блондин з блакитними очима. З його появою в кімнаті ніби вибухали жарти та сміх.

Коли ж Йосип брав у руки гітару – навколо миттєво всі замовкали. Гітара в його руках оживала – вона страждала і раділа, вона плакала і сміялася. Йосип знав безліч російських та українських пісень, здавалося, репертуар його невичерпний.

Безтурботний жартівник на землі, Йосип у повітрі перетворювався, ставав серйозним, зібраним, розважливим. Сміливості та мужності йому було не позичати, а вже про льотну майстерність і говорити не доводилося. І не випадково у всіх найвідповідальніших операціях незмінно брав участь його екіпаж! Такими словами його увічнили у написаній після війни історії полку».

Останній виліт

Після операції з потопленням «Ніобе» герой прожив трохи більше місяця. 27 серпня 1944 р. у складі групи бомбардувальників Йосип Сачко вилетів на пошук та знищення кораблів та транспортів противника. Виявивши ворожий караван, льотчик вийшов у атаку. Його літак був обстріляний з корабля зенітною артилерією та атакований винищувачами. З цього бойового завдання екіпаж Йосипа Сачка не повернувся. Командир та його бойові друзі – штурман М. М. Байгозін та стрілець-радист М. М. Ізюмов загинули.

Від автора. Отак, за тисячі кілометрів від Кам’янського-Дніпродзержинська, закінчив свій життєвий шлях наш знаменитий земляк Йосип Сачко. Як вже зазначалося, на його честь названо вулицю в центрі міста, а на одному з будинків встановлено меморіальну дошку. Також у Кам’янському можна побачити погруддя легендарного льотчика. Його встановлено біля колишнього Музею ДМК.

Під час підготовки публікації використано розсекречені радянські архівні документи, а також статті:
– Четыре героя, автор Павло Янченко;
– Торпедоносцы в бою. Их звали «смертниками», автор Олександр Широкорад;
– Иосиф Сачко, топ-мачтовик Второй мировой, автор И. Бредихин.

На фото: Йосип Кузьмич Сачко (25 грудня 1916 р. – 27 серпня 1944 р.)
Фото 1: Крейсер «Ніобе» у строю
Фото 2: «Ніобе», після бомбардування, у якому взяв участь Й. Сачко
Фото 3-4: Нагородний лист на присвоєння Й. Сачку звання “Герой Радянського Союзу”
Фото 5: Льотчик-ас Йосип Сачко

Ігор Кузьминський

Також читайте: Йосип Манаєнков – легендарний директор, який заслужив пам’ять кам’янчан