Творець одного з перших комп’ютерів Микола Брусєнцов був родом із Кам’янського/Дніпродзержинська

Коли комп’ютери називали електронно-обчислювальними машинами, а інформатику – кібернетикою, в СРСР існував дуже ефективний на той час комп’ютер, заснований на трійковій логіці. І створив його наш земляк Микола Брусєнцов.

Дитинство
Микола Брусєнцов народився 7 лютого 1925 р. в Кам’янському, був найстаршим із трьох братів. Обидва його діда були залізничниками. Батько, Петро Брусєнцов, закінчив робітфак, потім – Дніпропетровський гірничий інститут, працював на будівництві коксохімічного заводу (Дніпровський коксохім), потім став начальником техвідділу. Батько помер, коли Миколі було 14 років. Мати, Марія Дмитрівна, працювала вихователем у заводському дитячому садку.

В школі Микола захоплювався музикою, складав пісні. Увечері 21 червня 1941 року на обласній Олімпіаді художньої самодіяльності хор виконав пісню Миколи Брусєнцова, він сам диригував. А вранці 22-го всіх дітей терміново відправили додому – почалася війна.

Родину Брусєнцових разом із заводом евакуювали до Оренбурзької області, на будівництво Орсько-Халілівського металургійного комбінату. Тут Микола працював учнем слюсаря та навчався у вечірній школі. А 1942 року вступив до Київської консерваторії (вона була евакуйована до Свердловська) на факультет народних інструментів. Провчився недовго. У лютому 1943-го Миколу призвали до армії.

Фронт та демобілізація
Микола потрапив у радисти – тягав на собі радіостанцію вагою 15 кг. Він побував у «Невельському мішку» – топке місце під Смоленськом, яке ветерани називали суцільним пеклом, мало не підірвався на міні, наповзався по болотах. День Перемоги зустрів за Кенігсбергом. Незважаючи на всі жахи війни, від фронту у Миколи Брусєнцова залишилися світлі спогади про тепло людських стосунків.

Після демобілізації Микола приїхав до матері у Дніпродзержинськ – родина вже повернулася з евакуації. Хлопець влаштувався креслярем у конструкторське бюро на коксохімічний завод. Якось довелося самостійно проєктувати кран для збагачувальної вежі. У вихідних даних виявилася помилка, і з’ясувалося це лише тоді, коли піднята на чималу висоту великовагова конструкція на місце не стала. Цей випадок навчив Миколу не вірити сліпо жодній документації.

Навчання
У 1946 році родина переїхала до м. Калініна. Відомостей про те, що Микола після цього бував у нашому місті, у нас немає. В Калініні він закінчив із золотою медаллю 10-й клас школи робітничої молоді. Звідти подався вступати на радіотехнічний факультет Московського енергетичного інституту. Незабаром після початку навчання у Миколи виявили туберкульоз. Його навіть хотіли відраховувати, але районний фтизіатр дозволила продовжити навчання: «Та в них у МЕІ половина туберкульозників, і нічого, навчаються».

На останньому курсі МЕІ Микола склав таблиці дифракції на еліптичному циліндрі, які згодом стали відомі як таблиці Брусєнцова. Після закінчення інституту в 1953 був направлений на роботу в спеціальне конструкторське бюро Московського державного університету (МДУ).

На початку комп’ютеризації
Наприкінці 1955 року у МДУ планували встановити велику ЕОМ «Стріла». Для неї створили обчислювальний центр із власним відділом електроніки, який очолив Микола Брусєнцов. Тоді ж було вирішено створити власну ЕОМ – більш дешеву, надійну, легку у виробництві та використанні.

На той час транзистори були ще недоступні. Машини на ламповій базі більше простоювали, ніж працювали, оскільки лампи мали дуже короткий термін служби, а їхня заміна вимагала багато часу.

Микола Брусєнцов вирішив зробити ЕОМ на ферит-діодних елементах. На той час в подібних машинах під кожен біт використовувалася пара сердечників – робочий і компенсаційний. Брусєнцов придумав задіяти компенсаційний сердечник в обчисленнях. Таким чином, кожна комірка стала тризначною.

Так виглядала ЕОМ «Сетунь»

На базі цих елементів Брусєнцов із групою однодумців спроєктував трійкову ЕОМ «Сетунь» (від назви річки). «Сетунь» серійно випускав Казанський завод математичних машин (по 10-12 штук на рік), але заявок було набагато більше.

Колектив обчислювального центру МДУ, що працював із ЕОМ «Сетунь».  Микола Брусєнцов – в центрі першого ряду

У 1965 році «Сетунь» зняли з виробництва, а сам проєкт практично згорнули. Про машину згадали у 1970 році. Було створено нову, більш досконалу модель – «Сетунь-70». Приблизно тоді з’явилися розробки у сфері структурного програмування, і виявилося, що «Сетунь-70» краще за інші ЕОМ підходить для реалізації цієї ідеї. Програми легко читалися та освоювалися, їх було легко модифікувати.

Фрагмент пульту керування ЕОМ «Сетунь»

Занедбана технологія
На жаль, після створення машини «Сетунь-70» лабораторію Н. П. Брусєнцова було виселено з приміщення ВЦ МДУ на горище студентського гуртожитку. Двійкові ЕОМ активно витісняли дуже хорошу, але несумісну із ними трійкову систему.

Перше дітище Миколи Петровича – машину «Сетунь» (експериментальний зразок, який безвідмовно пропрацював 17 років) було знищено – її розрізали на шматки та викинули на звалище. «Сетунь-70» співробітники лабораторії забрали із собою на горище і там на її основі створили чудову систему навчання за допомогою комп’ютера «Наставник». Дидактичною основою стала педагогічна система Яна Амоса Коменського. Це не афішували, але за допомогою «Наставника» навчали кадри для військових та розвідки СРСР. Для них готували спеціальні програми.

– Мені, звичайно, було гірко від того, що нас не зрозуміли, – говорив в одному з інтерв’ю Микола Брусєнцов, – але потім я побачив, що в людському суспільстві подібні випадки звичайне явище, і я ще легко відбувся. А ось Вільям Оккам, який проповідував трійкову логіку в ХIII столітті, насилу уникнув багаття… Проте я впевнений, що повноцінна інформатика не може обмежитися загальноприйнятою сьогодні з технічних причин двійковою системою — основа має бути трійковою.

До останніх днів кандидат технічних наук Н. П. Брусєнцов працював завідувачем науково-дослідної лабораторії трійкової інформатики на факультеті обчислювальної математики та кібернетики МДУ та вів дослідження в галузі трійкової логіки. Микола Петрович пішов із життя 4 грудня 2014 р. (у віці 89 років).

Микола Петрович Брусєнцов, 2009 рік

P.S.
У 60-ті роки комп’ютерна техніка активно розвивалася. Закладалися принципи, на яких будуються сучасні ноутбуки та смартфони. Виник ряд ЕОМ – прототипів сучасних комп’ютерів. «Сетунь» Брусєнцова не поступалася західним аналогам. Немає провини нашого земляка в тому, що в СРСР не розгледіли перспективність його ідей, а енергійні маркетингові стратегії IBM затопили ринок двійковими комп’ютерами.

В інтерв’ю на своє 80-річчя Микола Петрович стверджував, що двійкова система будови комп’ютерної техніки вже підійшла до порога можливості розвитку. І майбутнє все ж таки за трійковою системою. До речі, потужні квантові комп’ютери, що розробляються сьогодні, в принципі, є трійковими.

Використано матеріали сайтів: https://uacomputing.com/, http://www.icfcst.kiev.ua/

Галина Денисова

Читайте також: Історія однієї будівлі в Кам’янському: школа, Будинок піонерів, офісний центр