Нещодавня історія Кам’янського/Дніпродзержинська: 17 лютого 2016 року демонтували пам’ятник Дзержинському (ретро фоторепортаж)

Монумент “вічному металургу” нашого заводу простояв 49 років і був знесений на виконання законодавства про декомунізацію.

Чому Дзержинський?

У книгах з історії міста, написаних у радянську епоху, стверджується, що Фелікс Дзержинський у 1925 році зробив особистий внесок у вирішення питання про відновлення роботи нашого містоутворюючого підприємства. Вища рада народного господарства СРСР, якою керував тоді цей комуністичний діяч, після приїзду заводської делегації з нашого міста виділила на відновлення підприємства 300 тисяч рублів. То були серйозні кошти на той час.

У 1925 році завод справді відновив роботу. На мітингу на честь цієї події «було ухвалено рішення назавжди занести Ф. Е. Дзержинського до списків металургів заводу…». Тож ось у цих подіях і треба шукати причини, чому місто за радянських часів перейменували на Дніпродзержинськ і встановили Дзержинському тут кілька пам’ятників.

Джерело – книга «Вехи столетней истории», автори Віталій Попруга, Петро Каракаш та Володимир Базарянінов (вийшла у 1989 році).

До речі, Фелікс Едмундович помер 1926 року і в нашому місті ніколи не був.

Виявляється, грошей на наш завод він тоді не дав…

Згідно з фактами, які встановив у пострадянський час краєзнавець Олександр Слоневський, аналізуючи документи того періоду, історія про гроші для заводу була зовсім іншою. Ось уривок з його книги “Дух ушедшей эпохи” (побачила світ у 2007 році):

«В январе 1924 г. председатель завкома Белецкий едет в Москву. По своём возвращении, 28 марта 1924 года на открытом общем собрании членов и кандидатов Каменской организации КП(б)У Белецкий сделал доклад о результатах поездки на Пленум «Металлист».
«После Пленума мне пришлось обратиться к Председателю ВСНХ, который сказал: если пустить Днепровский завод, то нужно остановить Юзовский завод». (ГАДО. Ф. 7. Оп. 1. Д. 129. Л. 263). Вопрос завис в воздухе. Председатель ВСНХ проблему не решил. Для справки: с 2 февраля 1924 года по 20 июля 1926 года председателем ВСНХ состоял Феликс Дзержинский.

В начале 1925 г. «Югосталь» приняла расширенную производственную программу. И в связи с потенциальными возможностями ДГЗ Екатеринославский райком ВСНХ постановил ходатайствовать в Украинский комитет ВСНХ о необходимости и выгодности пуска доменных печей. И завод в Каменском из числа законсервированных предприятий перешёл в разряд действующих. Ну, а лавры достались другим. На митинге 28 апреля, посвящённому пуску доменной печи №1, принято решение избрать Феликса Дзержинского почётным горновым первой домны и навечно внести его имя в списки металлургов завода…»

Важливо пам’ятати те, що було до 1925 року

Саме Фелікс Дзержинський є одним з ідеологів так званого червоного терору. Це був комплекс каральних заходів, які проводилися більшовиками під час громадянської війни в Росії, в тому числі в Україні (у 1917—1922 роках, дехто дає цифру до 1924 року). Він був спрямований проти різних соціальних груп та інакодумців. Більше того, очолювана Дзержинським спеціально створена в рамках «Червоного терору» силова структура (ВЧК) відіграла головну роль у цих репресіях. Тож коли кажуть, що у Дзержинського «руки по лікоть у крові» – це теж історичний факт.

“Робота хороша, але тема мерзенна…”

Сам пам’ятник було відкрито 1967 року. Автор монумента – наш земляк, скульптор Іван Першудчев. До речі, 17 лютого 2016 року журналіст запитав у Гарника Хачатряна (нижче на фото), відомого в місті скульптора, який консультував підрядників, які займалися демонтажем монумента: «…Як Вам сам пам’ятник, з точки зору роботи майстра?» Відповідь була така: «Робота хороша, але тема мерзенна…»

До речі, пам’ятник дійсно був зроблений добротно, тому звичайного методу для таких процедур (трос на шию і підчепити краном) для його демонтажу виявилося недостатньо. Щоб зняти саму фігуру Дзержинського з постаменту, частину конструкції протягом кількох годин довелося розрізати зваркою. А сам постамент ще десь протягом тижня розбивала спеціальна техніка.

Від автора. Сьогодні монумент Дзержинському і все, що з ним пов’язано, – це частина минулого нашого міста. Його, на відміну від історії, що пишеться людьми, вже не скасуєш. Як відомо журналісту, пам’ятник (фігура) Дзержинського сьогодні перебуває на зберіганні на території одного з комунальних підприємств. Було б правильно, з часом, перевести його на територію музею (де є виставка просто неба) як експонат. Мине час, і він ще буде цікавити іноземних туристів, та й нам допоможе не забувати про уроки історії.

Ігор Кузьминський

Ретро фоторепортаж

Також читайте: Про що нагадає стара фотографія помітного будинку в Дніпродзержинську/Кам’янському