Ретропрогулянка Гімназичним проспектом у Кам’янському та знахідка колекціонера

Від самої своєї появи цей проспект (багато років носив ім’я Пеліна) був жвавою магістраллю Кам’янського. Тут вирувало життя, працювали магазини, фотоательє та кінотеатри, вечорами та у вихідні прогулювалися містяни. Згодом адміністративний і діловий центр міста змістився на проспекти Свободи та Шевченка. Але старі фотографії пам’ятають минулі часи.

Ми зробили добірку старих фотографій цього проспекту. Він помітно змінився за минулі роки.

Безповоротно зникли деякі будинки. Наприклад, будинок, де до революції жив поліцейський пристав, а за радянських часів було відділення міліції. Зараз на цьому місці стоїть адміністративна будівля вже зовсім іншої архітектури.

Кілька років тому було остаточно знесено залишки сумнозвісного будинку № 13, який на початку ХХ століття слугував пересильною в’язницею. Тут також розміщувалися каральні органи – ЧК, ГПУ, НКВС. Старожили згадають проспект біля цього будинку.

А ось так виглядав кінотеатр «Родина». Цифра «37» на плакаті, мабуть, говорить про річницю Жовтневої революції. Сьогодні цю будівлю не впізнати. Тут зараз розташоване відділення «Укрпошти».

На місці кінотеатру «Слава» з початку 1980-х років стоїть поліклініка ДМК. Ось так виглядав кінотеатр у 1960-х роках.

Зовсім не так пишно виглядають торгові точки, що посіли місце тутешнього гастронома, молочного магазину та культтоварів.

Несподіване джерело інформації
Днями краєзнавці Кам’янського отримали можливість ознайомитись із цікавим документом. Віктор Куленко – відомий журналіст, краєзнавець і пристрасний колекціонер старих фотографій та інших історичних документів – розкопав на блошиному ринку архів Ніни Герасименко. Крім різноманітних документів, довідок та фотографій там знайшовся щоденник, який Ніна вела з 1956 до 1963 року. Вона розпочала свої записи, коли навчалася у 10-му класі школи № 3 (колишня жіноча гімназія на Гімназичному проспекті, а зараз – один із корпусів Технічного ліцею ім. А. Лигуна).

Фото зроблено на спортмайданчику школи №3 у ті роки, коли там навчалася Ніна Герасименко

Списані акуратним почерком сторінки щоденника розповідають про життя звичайної дівчини, про те, як проводила вільний час тодішня молодь. Танці у парку та шкільні вечори, фільми у кінотеатрах «Родина» та «Слава», прогулянки з подругами проспектом, на якому зустрічалися, знайомилися, закохувалися, ревнували, з’ясовували стосунки та іноді билися.

Ніна занотовувала в щоденник відомості про прочитані книги та побачені фільми. Вона мріяла навчатися у Дніпропетровську, але батьки не відпустили, довелося вступити до ремісничого училища та здобути професію продавця. Щоправда, згодом вона таки вступила до Одеського педінституту на математика і успішно здобула вищу освіту.

Зрозуміло, музеї та великі архіви намагаються отримати до своїх зібрань насамперед спадщину людей відомих. Але історію пишуть не лише великі. Щоденник Ніни Герасименко мало чим поступається маститим авторам. Крім цікавих побутових спостережень, його відрізняє акуратність, методичність та безперечний літературний талант. Дуже добре, що документ не загинув, а потрапив до Віктора Куленка. Побажаємо йому нових цікавих знахідок, які додають фарб до історії нашого міста.

Фотографії взято з архівів Віктора Куленка, Олександра Слонєвського та інших.

Галина Денисова

Читайте також: Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: старі двори