Річпорт Кам’янського-Дніпродзержинська: минулі часи. Хто пам’ятає?

Днями була цікава річниця відкриття річкового вокзалу в нашому місті. Ми вирішили нагадати, як на березі вирувало життя, і зібрали деякі історичні факти і світлини.

Цікава дата 

14 жовтня 1938 р. в нашому місті відкривали річковий вокзал. Про це писав у Фейсбуку краєзнавчий відділ міської бібліотеки (дивіться за посиланням).

При цьому знавці історії не виключають, що з часом краєзнавці можуть внести певні корективи в питання визначення точної дати появи річного вокзалу.

Справа в тому, що в центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка зберігається примірник міської газети «Дзержинець» від 4 вересня 1977 року. Так от там, у статті «Водні ворота міста», зазначається, що сучасний річпорт та приміщення вокзалу з’явилися у 1931-1933 роках. Проте це вже тема наступних публікацій…

Яким був та яким став річковий вокзал

На фото: річковий вокзал Дніпродзержинська – так він виглядав спочатку (фото з публікації бібліотеки ім. Шевченка)

Розпочнемо з того, що на місці теперішнього річкового порту з давніх часів була пристань. Сюди припливали «дуби» – великі плоскодонні човни, які проходили через пороги з низов’їв Дніпра. Також саме тут продавали свій улов рибаки. До речі, вже з 30-40-х років тут діяв паром, який з’єднував Кам’янське/Дніпродзержинськ із селами Курилівка та Миколаївка. До речі, виглядав він так:

А ось будівля річкового вокзалу, за даними відомого краєзнавця Дмитра Кубанова (ось посилання на його публікацію), прикрасила берег у 1938 році. Споруджена вона була за проєктом київського архітектора М. Рахлєва і виглядала зовсім інакше, ніж теперішній вокзал. У неї була вежа з високою мачтою та прапором, з боку річки – тераса, балкон, широкі сходи з вазонами для квітів. На першому поверсі – просторий вестибюль, каси, кімната чергового, камера схову для ручного багажу, кімната матері та дитини, перукарня, медпункт, ресторан, зал очікування на 500 осіб. На другому поверсі розташовувалися службові приміщення.  

На фото: річковий вокзал Дніпродзержинська – первинний вигляд, ще один ракурс (фото з публікації Дмитра Кубанова) 

Відзначимо, що річпорт сильно постраждав під час Другої світової війни. Проте, хоча будівля вокзалу і була пошкоджена, але, як з’ясувалося, в той час вона виявилася єдиним вцілілим на Дніпрі будинком річкового вокзалу. До 1950 року порт повністю відновили. У пізньорадянські часи вокзал реконструювали, та так, що він змінився до невпізнаваності. Зокрема, прибрали вежу і чомусь оздобили фасад гофрованим металом…

У нашу гавань заходили кораблі

Найкращими роками порту Кам’янського/Дніпродзержинська, мабуть, можна назвати кінець 70-х та 80-ті роки. Життя тоді там кипіло і на вантажній, і на пасажирській дільницях. В ті роки не могло бути і гадки, щоби рибальські човни знаходилися на фарватері Дніпра. Через шлюз на греблі йшли судна, і постійно утворювалися черги з вантажних та пасажирських човнів. 

Із середини 1980-х моя мати, Зоя Іванівна, працювала на річці – з початку диспетчером шлюзу, потім вантажної дільниці порту. Мені частенько доводилося бувати у вежі шлюзу. Було досить цікаво чути, як дорослі люди, капітани, по рації вмовляли диспетчера дозволити їм якось втиснутися в шлюзову камеру, начебто вона була гумовою… 

На фото – команда “Стійкого”, 1960-ті роки (архів М. Г. Самойленка)

До речі, в порту Дніпродзержинська тоді було три однакові катери: «Зразковий», «Стійкий» і «Славный». Вони перевозили пасажирів на Кривець, ходили в Курилівку, Миколаївку. Після армії Микола Самойленко навчався у Київському річковому технікумі.

Першим судном, на яке Микола Григорович прийшов капітаном, був буксир БТ319, потім – буксир «Виктор Талалихин». Ці буксири водили по Дніпру самохідні теплоходи та плавучі крани від Черкас до Запоріжжя.

У 1994 році капітану М. Г. Самойленку запропонували командувати теплоходом «Каштан-29». Теплохід возив через річку співробітників ДМК, які жили у Курилівці та Миколаївці. У 1995 р. було відкрито міст через Дніпро, і цей маршрут став не потрібен. 

«Каштан» продали у Київ, пасажирський рух по Дніпру в районе нашого міста припинився. А Микола Григорович до пенсії, до 2005 року, був капітаном буксирного теплохода «Каляев».

Микола Григорович розповідав, що у 1970-1980-х роках до пасажирського порту Дніпродзержинська було приписано 5 пасажирських теплоходів: три ПТ-119 (в порту їх звали «метеликами»), та два ПТ198 – за низьку осадку та характерну форму їх називали «лаптями». Під час навігації вони курсували річкою, як трамваї. Кожні півгодини з пристані відправлявся теплохід. До нашого порту був приписаний навіть один корабель на підводних крилах типу «ракета». Він мав назву «Планета». Ось він на фото з архіву М. Г. Самойленка:

У нас зупинялися «Метеори» – пасажирські судна на підводних крилах. Чотирипалубні круїзні лайнери поповнювали тут запаси харчів. При цьому пасажири з них на берег не сходили – місто було закритим для іноземців… 

Вантажна дільниця порту і… смак із дитинства

Одного разу, коли мама вже працювала диспетчером вантажної дільниці порту, їй зробили велику на той час послугу – продали пляшку «Фанти», з тих ящиків, що призначалися круїзним пароплавам. Що казати, зі смаком тієї газованої води помаранчеві напої, що згодом з’явилися у продажу, в жодне порівняння не йшли…  

На фото: річковий порт 80-х (з архіву М. Г. Самойленка)

Так от, мама розповідала, що до вантажної дільниці Дніпродзержинського порту були приписані 5 буксирувальних пароплавів, 2 самохідні пароплави та 4 плавучі крани. Працювала контейнерна дільниця, були власні судноремонтні майстерні, свої муляри та столярна майстерня. На пристані працювало близько 500 чоловік. 

Більше того, розглядалося питання будівництва спеціального терміналу для відвантаження на кораблі типу ріка-море мінеральних добрив, які вироблялися на ВО «Азот». Проте державного фінансування цей проєкт не отримав, а самому підприємству виконати такий обсяг робіт було не під силу.

P. S. Сьогодні колишня будівля річного вокзалу повністю зайнята рестораном «Європейський» та готелем. Адміністрація порту знаходиться в іншому місці. А раніше ресторан займав лише частину будівлі і мав назву «Волна»…

Чи повернуться активні вантажні та пасажирські перевезення на Дніпро в районі нашого міста, чи його береги так і залишаться назавжди тільки пляжними зонами – покаже час.