Сторінками історії міста: 23 вересня 1940 р. народився Станіслав Лясота – знаменитий директор Кам’янського металургійного коледжу

Він керував навчальним закладом 35 років – з 1977 по 2012 р.

Станіслав Миколайович Лясота народився у Дніпродзержинську. У 1946 року родина переїхала до Верхньодніпровська.

Студент, педагог та наймолодший директор технікуму
До нашого міста Станіслав повернувся у 1963 році, вже після школи та армії, як студент Дніпродзержинського індустріального інституту. 1 липня 1969 Станіслав Миколайович отримав диплом інженера-технолога за спеціальністю «Обробка металу тиском».

А з вересня 1969 р. почав працювати викладачем в енергетичному технікумі. Молодого педагога, який чудово розумівся із молоддю, помітили. 1971 року йому запропонували перейти на роботу до Дніпровського райкому комуністичної партії, а потім – до міськкому партії. У ті часи наявність партійного квитка була обов’язковою умовою для всіх, хто прагнув зробити кар’єру в науці, освіті, на виробництві, в державному управлінні… Для безпартійних шлях на будь-яку керівну посаду був закритим.

7 квітня 1977 р. Станіслава Лясоту призначили директором Дніпродзержинського металургійного технікуму. Він був наймолодшим директором навчальних закладів Міністерства чорної металургії СРСР (37 років).

С. М. Лясота багато зробив для покращення матеріально-технічної бази технікуму, впроваджував системи партнерства та студентського самоврядування, встановлював зв’язки з підприємствами, запровадив практику атестації та систему рейтингової оцінки знань, при ньому навчальний заклад відмовився від вступних іспитів (сюди вступають за співбесідою).

А 1991 року Станіслав Лясота домігся перетворення металургійного технікуму в коледж. Наш технікум був найпершим у СРСР, який отримав статус коледжу. Для цього Станіслав Миколайович спершу з’їздив до Великобританії, вивчав сучасні світові системи освіти.

Коледж у 1990-ті роки
Під керівництвом Станіслава Миколайовича металургійний коледж пережив найскладніший період 1990-х років: труднощі фінансування навчального процесу та відсутність робочих місць для випускників.

1992 року на базі металургійного коледжу та Дніпродзержинського технічного університету було створено перший науково-методичний виробничий комплекс «Прометей». Випускників коледжу за певними спеціальностями брали одразу на третій курс університету.

З 1993 року Дніпродзержинський металургійний коледж проводить підготовку виробничих кадрів лише за держзамовленням. З 1995 року коледж укладає договори про цільову підготовку фахівців із підприємствами міста, що дозволяє вирішувати питання працевлаштування випускників. У 1997 році було ліквідовано та передано до складу металургійного коледжу Дніпродзержинський політехнічний технікум. Станіслав Миколайович у короткий термін об’єднав два студентські та педагогічні колективи.

Не лише навчальний процес
С. М. Лясота був ініціатором відновлення руху КВК не лише у коледжі, а й у місті. Спортсмени з металургійного коледжу – переможці міських та обласних змагань, а самодіяльні колективи – обласного туру конкурсу «Студентська весна».

Окрім педагогічної та адміністративної роботи у коледжі, Станіслав Лясота сім разів обирався депутатом міської ради та був головою постійної комісії з освіти, культури, молоді та спорту. На посаді депутата був дуже уважним до своїх виборців, намагався вирішувати їхні проблеми.

Станіслав Миколайович Лясота – «Відмінник освіти України», нагороджений медалями «За заслуги перед містом» усіх трьох ступенів, у 2007 році отримав звання «Почесного громадянина міста».

Він пішов із життя у 2012 році у віці 72 років.

Про пам’ять
Станіслава Миколайовича досі дуже тепло згадують педагоги та випускники металургійного коледжу, а також городяни, яким він допоміг, коли був депутатом.

У вересні 2017 р. у сквері, розташованому неподалік коледжу, між кафе «Візит» та будівлею Заводського райвідділу поліції, була урочисто відкрита меморіальна дошка, присвячена С. М. Лясоті. Якийсь час сквер носив ім’я директора коледжу. Але у квітні цього року, у рамках виконання Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізації топонімії», його перейменували. За цим законом забороняється називати вулиці та інші об’єкти на честь тих, хто обіймав керівні посади у компартії.

Під час підготовки статті було використано матеріали сайту.

Галина Денисова

Читайте також: Унікальні фото центрального проспекту Кам’янського/Дніпродзержинська, які мають свою історію