Сторінки історії Кам’янського/Дніпродзержинська: день народження відомої будівлі – від кінотеатру до супермаркету

30 квітня 1965 року у Дніпродзержинську/Кам’янському на розі вулиці Сачка (Любомирівської) та проспекту Леніна (Свободи) відкрили кінотеатр ім. Т. Г. Шевченка. Багато років він був візитівкою центру міста.

Будівлю кінотеатру звели на місці знесеної міжміської автостанції (тоді це була невеличка хатинка). На першому сеансі демонстрували комедію Ельдара Рязанова «Дайте книгу скарг». А першими глядачами були ті, хто будував цей кінотеатр. Про це писала газета «Дзержинець», що вийшла 1 травня 1965 року. Ілюструвала замітку фотографія І. Василенка. Мабуть, найперша фотографія кінотеатру:

Подивіться, якою елегантною була ця будівля. Ось вона на листівці 1969 року. Автори знімку К. Шамшина та Р. Якименко:

На жаль, подальші реконструкції, розширивши внутрішню площу, не додали йому краси. Такий собі сарай із прибудовою вийшов…

Пригадаймо, яким був кінотеатр та його сеанси

У новому кінотеатрі почали проводити прем’єрні покази, які завжди супроводжувалися ажіотажем та чергами біля кас. За кілька тижнів ці ж фільми можна було спокійно подивитися у «Прометеї» (кінотеатр ДК металургів), у «Славі» чи «Аврорі». У кожному кінотеатрі був свій художник, який писав та малював афіші на ґрунтованому полотні. На афішах біля «Шевченка» майже завжди були яскраві малюнки, які зображали головних героїв картини. Якось ми всім класом втекли з уроків, щоб подивитися новий американський пригодницький фільм.

Каса кінотеатру ім. Шевченка розташовувалася з боку вулиці Сачка (Любомирівської). Два касири працювали в поті чола. Щоб на щасливців, які дочекалися черги до заповітного віконця, не лив дощ, тут було встановлено широкий металевий навіс. Його демонтували ще у 1990-ті роки, коли кінотеатри виходили з моди, а пункти прийому металу відкривалися.

Оздоблені полірованим каменем стіни у фоє кінотеатру прикрашали кольорові фотографії зірок радянського кіно. У правому кутку була стійка кафетерія. Там продавали різні напої та «закам’янілі» коржики. Перед початком сеансу у фоє грала музика. Нарешті двері в кінозал відчинялися, і глядачі поспішали зайняти місця згідно з купленими квитками. Світло гасло, але перед фільмом треба було пережити обов’язковий кіножурнал. Іноді це були кумедні сюжети сатиричного «Фітіля» або пізнавальні «Хочу все знати». Але частіше – занудні репортажі про успіхи будівництва комунізму та загальне щастя з цього приводу. Журнал тривав 10-15 хвилин. Фільм – зазвичай від години до півтори, максимум дві години. Мабуть, найдовшим фільмом, який я дивилася в кінотеатрі Шевченка, була в 1991 році екранізація роману Маргарет Мітчелл «Віднесені вітром» (222 хвилини).

Фільми тут демонстрували до перших років ХХІ ст. Тоді ще нове обладнання встановили для кращої передачі звуку та зображення.

Де проводили час перед кіносеансом

Усередині кінотеатру морозивом принципово не торгували. Раптом хтось упустить, наляпає – прибирай потім! Кафе-морозиво було поряд. Воно називалося «Вітерець» і спочатку було зварною спорудою з металевих куточків і листів, його скляні вікна не відчинялися. Морозиво тут продавали на вагу у металевих вазочках. Із сиропом було трохи дорожче. З горішками не було зовсім. Крім морозива торгували соками-водами і тими ж «кам’яними» коржиками.

А між кінотеатром та житловим будинком № 4 на вулиці Шепетова (зараз – Кобзарська) багато років був тир – знятий із коліс старий автобус. За невелику плату там могли перевірити власну влучність ті, хто, захопившись подіями на екрані ,кричав герою фільму: «Мазило!!!» До речі, такий самий тир стояв поряд із ДК металургів.

Занепад і нове життя

В наші часи довгий час біля колишнього кінотеатру Шевченка життя нібито завмерло. Деякий час будівлю намагалися використовувати як концертний майданчик і місце для різноманітних зборів. Потім тут торгували одягом з Європи. Проте без особливого успіху…

Епоха кінотеатрів відійшла в минуле, і вже здавалося, що ця добротна будівля більш не оживе… Несподівано для багатьох у 2024 році ситуація кардинально змінилася. Інвестор з Полтавської області та власник колишнього кінотеатру (відомий в місті бізнесмен Олег Мороз) провели реконструкцію будівлі і 10 квітня відкрили тут великий супермаркет мережі «Маркетопт». Таким чином колишній кінотеатр отримав шанс на нове життя. Що ж, нехай він буде вдалим!

Були використані матеріали сайту Центральної бібліотеки Кам’янського

Галина Денисова,
Ігор Кузьминський

Також читайте: Цей день в історії Кам’янського/Дніпродзержинська: незабутня «БІТЛОМАНІЯ-89». Як це було