Захисник повернувся в Кам’янське – як спілкуватися з ним вдома

Як зустріти рідну людину, яка прийшла з фронту? Що запитати, а про що не варто; що розповісти, а з чим зачекати; як поводитися… На сайті МОЗ України (джерело за посиланням) опублікували поради, що можуть стати в пригоді.

Важливо усвідомити, що тепер ваші рідні чи товариші мають особливий досвід. Фізіологічний стан, в якому вони перебували, відрізнявся від того, в якому ми звикли жити щодня. Фактично він/вона тривалий час були на межі життя і смерті, де є лише біле і чорне – без напівтонів, і це не могло не вплинути на їх свідомість і на те, яким вони бачать світ довкола. Знадобиться певний час, аби минули надмірне збудження, тривожність та підсвідоме очікування небезпеки. І підтримка близьких – те, що може реально допомогти.

«Сім’я, яка сприймає і розуміє, – це, мабуть, 50% того, що людина зможе гарно відновитися. Але не кожна родина має потрібні знання. Я завжди раджу відвідувати групи підтримки – зараз є такі можливості. Часто це відбувається онлайн. У таких групах можна отримати навички, які б допомогли родині правильно зустріти військовослужбовця», – говорить Ксенія Возніцина, директорка Центру психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України.

Золоті правила спілкування з воїном вдома

На думку фахівців Міністерства охорони здоров’я, вони наступні:
1. Передусім подбайте про відчуття безпеки довкола людини. Психіці потрібно більше часу, ніж тілу, щоб повернутися до звичного життя.
2. Не робіть сюрпризів, не створюйте додаткових провокацій.
3. Не ставте запитань, які повертають людину до тяжких спогадів («Що ти відчував/відчувала, коли вбивав?» або «Коли закінчиться війна?»).
4. Не знецінюйте та не звинувачуйте: найболючіше, що можуть почути захисники: «Навіщо ти туди поїхав/ла?», «Я тебе туди не посилав/ла». Не варто говорити такого ні вголос, ані подумки, адже іноді ми «мовчимо» дуже виразно.
5. Намагайтеся, наскільки це у ваших силах, гасити емоції. Памʼятайте: сум, туга, лють, агресія, які можуть прориватися назовні вдома, адресовані не вам. Так проявляються не до кінця пережита ненависть до ворога, тривалий стрес і втома.

Коли потрібна допомога психолога

Пам’ятайте про три базиси спілкування: не жаліти, поважати і підтримувати. Психологи також радять, не добиватися від людини розповідей. Водночас треба дати надію: я поруч, я буду намагатися зрозуміти тебе. Якщо захочеш про це поговорити, я можу вислухати.

Але постійне уникнення таких розмов може бути однією з ознак певних стресових розладів. Якщо апатія і абсолютне небажання спілкування затягуються на 3-4 місяці, пів року – це може свідчити про те, що стан вже перейшов з перехідного в більш серйозний.

За словами Тетяни Сіренко, заступниці директора з психологічного напряму Центру психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна», військовому не слід просто казати, що йому потрібна допомога психолога. З ними це не працює.

«Їм треба пояснити, які вигоди він з цього матиме від цієї консультації і роботи, конкретні. Краще переводити акцент з проблеми на рішення, говорити категоріями симптомів, а не діагнозів. Наприклад: ти погано спиш, тобі сняться жахливі сни, ти здригаєшся і падаєш на підлогу у разі гучних звуків – і це заважає тобі функціонувати. Якщо ти звернешся до психолога, він допоможе тобі подолати ці симптоми: краще спати, впоратися з нав’язливими думками і спогадами, стати менш вибуховим», – радить пані Сіренко.

Це складний період для родини, але це можливо витримати. Потрібно памʼятати про те, що ваша близька людина зробила і для родини, і для України. Тож поважне ставлення і підтримка – найголовніше.

Галина Денисова

Читайте також: Програма “Допомога фронту”: Кам’янське продовжує підтримувати наших захисників (відео)