Унікальна світлина Дніпродзержинська/Кам’янського 50-х – 60-х: зараз це місце не впізнати

Про знімок, Нове селище та «хлопців з «Космосу»…

Фото Дніпродзержинська із сімейного архіву у Лос-Анджелесі

Йтиметься про рідкісну фотографію. Пояснимо: основний масив відомих старовинних та старих знімків стосується центральної частини міста. Це ж фото зроблено на околиці, та ще й місце знакове, і сьогодні його справді не впізнати.

Зазначимо, це вже друга публікація, яку редакція готує за допомогою фотоматеріалів, наданих Інною Євтєєвою. Вона живе у США. Судячи з профілю у ФБ, людина творча і знайшла своє покликання в житті. А нещодавно у соцмережах вона опублікувала кілька знімків Дніпродзержинська кінця 50-х – 60-х. Це сімейні реліквії. Зроблені вони були в ті далекі роки нашими земляками – її прадідом Костянтином Євтєєвим, або вже його сином (дідусем Інни) – Володимиром. Проживали вони тоді в нашому місті на Черемушках. Прадідусь працював інженером на одному з міських підприємств, а син Володимир був школярем (або учнем технікуму).

Підпис в альбомі щодо цієї фотографії: «Це місце – майбутній залізничний вокзал»

Переїзд

За коментарями редакція звернулася до відомого краєзнавця Віктора Ольгашка. Він проаналізував наявні старі карти та аерофотознімки, дані сервісу oldmaps.dp.ua (дозволяють синхронізувати зображення старих карт та сучасних гугл-карт). Його висновок такий: на місці нинішнього залізничного вокзалу на той час були городи. А ось вказаний переїзд був трохи осторонь, там, де в наші дні ще нещодавно був відстій автобусів на Дніпро.

 

До речі, за його даними, до 1964-65 років (часу будівництва та відкриття сучасного залізничного вокзалу) єдиною пасажирською станцією в Дніпродзержинську був Баглій (у наші роки їй повернуто історичну назву Запоріжжя-Кам’янське). І саме з боку цієї станції і слідує зафіксований на фото пасажирський потяг.

Одне з перших фото залізничного вокзалу у Дніпродзержинську:  фотограф О. Ігнатов, 1965 рік (Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного), віднайшов краєзнавець Дмитро Кубанов.

При цьому краєзнавець поділився цікавим припущенням. На його думку, в ті роки існувала ще одна пасажирська станція –Романківська (або Романкове). Вона є на картах, які використовували німецькі війська під час Другої світової війни. Так от, знаходилася вона неподалік від залізничного переїзду, де в наші дні проходить автошлях вздовж Романківського кладовища, що веде до Криничанської розвилки. Станцією Романкове тоді користувалися багато мешканців сіл Криничанського району.

На фото: Віктор Ольгашко з доповіддю на засіданні Краєзнавчого товариства у Міській бібліотеці на Шевченка

Повертаючись до переїзду, який видно на фото, Віктор Ольгашко розповів ще одну історію, пов’язану з цим місцем. Виявляється, у 1941 році прямо на території переїзду був запеклий бій. Два кулеметні розрахунки наших військ, прикриваючи відступ основних сил Червоної армії, билися з фашистами, що входили до Дніпродзержинська. Захисники міста загинули, а неподалік згаданого переїзду, практично до часу будівництва залізничного вокзалу, тривалий час була братська могила, де з великою ймовірністю і були поховані бійці кулеметних розрахунків.

До речі, цю історію повідав Віктору Ольгашку місцевий житель на прізвище Джеря, який мешкав у роки війни 1941-1945 років якраз на вулиці Клари Цеткін (сьогодні Сурська), яка належала до так званого Нового селища, про яке далі теж йтиметься.

Нове селище

 

Фото з німецької кінохроніки: літо 1943 року, Кам’янське/Дніпродзержинськ, над районом Нове селище  (із стрінки у ФБ Д.Кубанова)

Віктор Ольгашко пояснив, що першими міськими кварталами, в які потрапляли водії, в’їжджаючи до Кам’янського/Дніпродзержинська через вказаний на старому знімку переїзд, були вулиці приватної забудови району під назвою «Нове селище». Краєзнавець вважає, що виник він у 30-х роках ХХ століття, коли у зв’язку з індустріалізацією населення Дніпродзержинська значно збільшувалося.

Верхнім кордоном Нового селища була залізнична гілка Кривий Ріг – Дніпро (по якій і сьогодні прямують поїзди через залізничний вокзал). Нижньою служила залізнична колія, якою в наші дні курсують вантажні потяги біля готелю «Зоря» у напрямку станції Кам’янське-вантажне і т. д.). Правою межею (якби ми спускалися в центр) був би нинішній проспект Ювілейний (у 50-х – 60-х це була вулиця Жовтнева), а лівою – район, що прилягає до сьогоднішньої вулиці Грушевського/Димитрова.

На думку краєзнавця, Нове селище, безумовно, входило до межі міста. Разом з тим, воно зберігало, якщо можна так казати, свою відособленість. До речі, цей житловий масив вважався тоді досить престижним, відрізнявся рівними, добре спланованими вулицями. Історик вважає, що тут селилися переважно жителі, які в тій соціальній ієрархії мали якусь вагу.

При цьому Віктор Ольгашко наголосив на цікавій деталі: у ті часи на запитання про те, з якої ви частини міста (де мешкаєте), чимало дніпродзержинців назвали б не район, а вулицю: Клари Цеткін, Північну чи, наприклад, Радянську (зараз Заводська). Іноді в таких випадках прив’язка робилася до добре впізнаваного об’єкта. Краєзнавець згадав, як переконливо звучала у 70-х – 80-х роках фраза: «хлопці з “Космосу”». Так називала себе молодь Нового селища, що мешкала на вулиці Кіма (зараз Яворницького), біля ресторану/клубу «Космос» (сьогодні це магазин «Малинка»). Завершуючи свою розповідь, краєзнавець зазначив, що назву «Нове селище» можна було ще почути навіть у 80-х роках минулого століття.

 

Від редакції. Ось така цікава солянка спогадів та історичних фактів вийшла після розмови журналіста з краєзнавцем про світлину, яка спочатку полетіла з нашого міста за океан, а через роки повернулася, щоб розповісти містянам про історію їхнього рідного Кам’янського/Дніпродзержинська.

Може, хтось ще що згадає – пишіть, будь ласка, в коментарях.

Ігор Кузьминський

Також читайте: Дивна пара на Дніпробуді: скульптура з історією та втратами