Від заводської церкви до кафедрального собору: сторінки історії найвідомішого православного храму Кам’янського

Сьогодні віряни відзначають велике церковне свято – Великдень. У зв’язку із цим читачам напевно буде цікаво згадати історію Свято-Миколаївського собору на вулиці Соборній. Храм було збудовано 130 років тому ще у селі Кам’янському. Називався він тоді Заводською церквою і виглядав інакше (вище на фото 1896 року: нагірна частина села Кам’янського і Заводська церква).

Новий храм  

Історія створення храму розпочалася ще 19 травня 1891 року, коли на Дніпровському металургійному заводі пройшли загальні збори службовців, майстрів та робітників. Тоді одностайно ухвалили рішення побудувати в Кам’янському на добровільні пожертви православну та католицьку церкви (докладніше про історію костелу за цим засланням). Обидва майбутні храми мали носити ім’я Святителя Миколая. Не можна не зазначити, що в селі Кам’янському на той час була православна церква Різдва Богородиці (розташовувалася в районі нинішнього конвертерного цеху ДМК/Каметсталі). При цьому цей невеликий храм не міг задовольнити потреби постійно зростаючого колективу працівників заводу (на той час він налічував близько 3 тисяч осіб).

Нову православну церкву звели 1894 року (освятили 4 грудня). Як уже зазначалося, вона була побудована на гроші робітників та службовців Дніпровського металургійного заводу. У здійсненні цього проекту найактивнішу участь брав Ігнатій Ігнатович Ясюкович, директор-розпорядник цього містоутворюючого підприємства. До речі, землю під храм селяни Кам’янського виділили безоплатно.

Проектуванням церкви займався талановитий архітектор із Катеринослава (сьогодні місто Дніпро) Леонід Альбертович Бродницький. Спочатку церква була менших розмірів. Побудована з жовтої так званої черкаської цегли. До наших днів збереглося кілька старовинних світлин первісного виду храму, а також фото самого архітектора (джерело heritage.dniprorada.gov.ua):

Реконструкція

1902 року храм перебудували. Згодом будуть ще реконструкції. Цю ж – довірили архітектору Олександру Петровецькому. Після виконаних робіт храм збільшився у розмірах і, що дуже важливо, у нього з’явилася нова 47-метрова дзвінниця, яка функціонує і зараз.

Час безбожників

У радянський період за ідеологічними мотивами влада двічі закривала храм для богослужінь. Вперше це сталося у 1929 році (тоді служби припинилися і в інших храмах міста). Незабаром у будівлі церкви відкрили музей революції. Унікальні розписи зафарбували, хрести на куполах зняли, замінивши їх п’ятикутними зірками. Під час фашистської окупації (у 1941-43 роках) згаданий музей пограбували, при цьому сама церква знову стала діючою. Служби проводились до 1960 року, після чого храм закрили повторно, а у самій будівлі відкрили Музей історії міста Дніпродзержинська.

Відродження

Офіційно храм повернули вірянам лише за часів так званої Перебудови (1988 року). З цього часу почалося його відновлення та відродження. А у 2011 році Свято-Миколаївський собор став кафедральним собором новоствореної Дніпродзержинської єпархії Української православної церкви.

Від автора. Безумовно, це дуже стисла розповідь про створення та історію собору. Більше подробиць можна прочитати у книгах, які журналіст використав для підготовки цієї статті:
Олександр Слоневський «Село, не тронутое культурой», 2022 рік;
Архімандріт Арсеній Бочкарь «Перлина Придніпров’я: Свято-Миколаївський Кафедральний Собор м. Дніпродзержинська (історичного Кам’янського)», 2013 рік;
«Описание Днепровского завода Южно-Русского Днепровского металлургического общества», 1908 рік;
Наталія Буланова «Земні силуети віри. Історія церков Кам’янського (Дніпродзержинська). Історичний нарис», 2000 рік.

Собор у наш час

Ігор Кузьминський

Також читайте: Кам’янське, 1 Травня, 1928 рік: що на фото і де це місце зараз